За філіжанкою кави: Інтерв'ю з Олександром Ніколайчуком

  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_validate() should be compatible with views_handler::options_validate($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 607.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_submit() should be compatible with views_handler::options_submit($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 607.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter_boolean_operator::value_validate() should be compatible with views_handler_filter::value_validate($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter_boolean_operator.inc on line 159.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_style_default::options() should be compatible with views_object::options() in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_style_default.inc on line 24.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_validate() should be compatible with views_plugin::options_validate(&$form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 134.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_submit() should be compatible with views_plugin::options_submit(&$form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 134.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of image_attach_views_handler_field_attached_images::pre_render() should be compatible with views_handler_field::pre_render($values) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/image/contrib/image_attach/image_attach_views_handler_field_attached_images.inc on line 111.
Версія для друку
ole_40.jpg

Співрозмовник наймолодший депутат Житомирської обласної ради 7 скликання Олександр Ніколайчук

- Сашко, на останній 5 сесії 7 скликання районної ради прозвучала інформація, що депутати Житомирської обласної ради від Олевщини, в числі яких і ти,  направляють «депутатські» кошти на різні потреби району. Це якісь неймовірний список, що навіть до кінця не віриться, що всі перелічені пункти такого фінансового вливання здійсняться. Що скажеш?

- Відповідно до прийнятого положення 20% із перевиконання обласного бюджету розподіляються між обласними депутатами, цього разу це 184 тисячі гривень. Попрацювавши із керівниками громад, установ району ми розподілили «свої» кошти. При цьому мене, зокрема, здивувало і навіть дещо розсердило, що у сільських радах досі немає комп'ютерної техніки, не говорячи вже про лазерні принтери, ноутбуки. Тому виділили кошти на їх придбання. Крім цього, три сільські ради отримають кошти на музичну апаратуру, міська рада фінансування під 2 проекти, 27 тисяч піде для Олевської школи №2 на вхідні двері.

За часів керівництва районом Дяченка, коли масово замінювали вікна у школах, конструкції вставлялися чомусь вдвічі дорожчі від ринкових цін, правлячі кола району лобіювали інтереси лише однієї рівненської фірми. До конкурсу не допускалися інші, які могли запропонувати нижчу ціну. Одна з найбільших афер того часу - Олевська школа №3, де було встановлено вікон на півмільйона, потім йде ряд сільських шкіл, де контролювати виконання робіт було дуже складно. Для багатьох керівників система заробляння коштів відбувалася таким чином: твоя влада  і твій підрядник, можна непогано нагріти руки. І цим безсовісно користувалися. Отакі депутати, отака влада.

- До речі, а ти зі своїм розмахом не плануєш коли-небуть потрапити до Верховної Ради?

- Мені це не цікаво. Я помітив, що бути незалежним у Верховній Раді вкрай важко. Як не кинь, на усіх рівнях влади - від Верховної Ради до обласних і районних гілок - потрібні розсудливі, професійні спеціалісти. А у нас як? Люди займаються політиканством, а не політикою. Для багатьох політика і влада продовжують бути інструментами для самореалізації  і заробляння грошей або засобом боротьби з конкурентами навіть вже після Революції Гідності. Проте в житті все можливо. Я не виключаю, що після відміни мажоритарної та змішаної системи виборів і після запровадження принципу «відкритих списків», коли ставки будуть на реальне, а не віртуальне, я спробую себе у цій ролі. Твердо переконаний, що народний обранець повинен бути «прив'язаним» до свого округу і відповідати перед людьми, не ховатися за якоюсь політичною силою.

Наприклад, я вкрай негативно ставлюсь до діяльності народного депутата Володимира Арешонкова і не приховую свого ставлення до нього, бо вважаю людям старої формації, представником якої є цей депутат, не властиво працювати на благо народу.

- Що тебе пов'язує з нинішнім мером Олегом Омельчуком, приватним підприємцем Миколою Атановим?  Ви дружите?

- З Миколою Олександровичем Атановим  і Олегом Васильовичем Омельчуком я знайомий останніх 5-6 років, ближче познайомились ми за часів Майдану. Саме вони разом з Юрієм Віталійовичем Халімончуком були з нами (молодими) на Майдані з перших днів. Мені сподобалась їхня відкрита позиція щодо звільнення тодішнього керівництва країни. У них були власні справи, було що втрачати, а вони не задумуючись пішли проти системи. Це надійні люди, я готовий їх підтримувати, співпрацювати. Думаю, ця дружба на роки і я радий, що ми усі разом підтримали Олега Васильовича на виборах міського голови.

Микола Олександрович є сьогодні новим керівником районної організації політичної партії «Батьківщина». Зміна керівників взагалі  повинна відбуватися системно, не залежно від того чи ти добре вони працюють, чи погано. Не можна «засиджуватися» в одному кріслі по 20-ть років.

- А як же тоді пожиттєві крісла для суддів?

- Ну, це взагалі… Судді - це відокремлені від суспільства індивідууми, здається, вони вважають себе людьми з надможливостями, в їхнє коло простим смертним «зась». Страшно одне, що суд став засобом узаконення узурпації влади для однієї людини, для захисту інтересів окремих політичних кланів. От чому у нас поліцейська реформа не дає відчутного результату. Не можна змінювати поліцію без судової реформи. Є дуже багато молодих оперативників в СБУ, прокуратурі, поліції, які готові боротися за краще життя для себе, своїх дітей і які відверто розповідають, що у них опускаються руки, коли доводиться працювати проти існуючої системи. Я прихильник того, щоб майно суддів, отримане іншим шляхом, не офіційним, конфісковували на користь держави. Це має бути жорстко, не треба з ними панькатися. Вірю, що в Україні все-таки переможе здоровий глузд.

- Тобі ж теж доводиться бувати у судах. Згадаємо твоє минулорічне побиття кримінальними елементами. Це все було пов'язане із бурштином? На якому етапі розгляд цієї гучної свого часу справи? 

- Я завжди говорю про бурштин відверто, тому що не можна замовчувати проблему. Проведу паралелі щодо Донбасу і бурштину. У 90-х роках одна із причин деградації Донбасу як регіону став нелегальний видобуток вугілля. На так званих копанках працювали молоді хлопці добували «ліве» вугілля для  злочинної влади і криміналітету. На цьому непогано заробляли. Їм здавалося, пригадайте цю фразу, «Донбас кормит Украину!», а насправді мали деградований край, який жив на дотаціях. Все руйнувалося і грабувалося, люди жили одним днем, рівень моралі і культури, який там і без того був невисокий, взагалі зник.

І візьмемо Рівненську область, де практично з 7 –го класу діти не навчаються, а копають бурштин. Наркоманія, алкоголізм, проституція, божевілля – це нормальні речі там, де пахне легкими грошима. Порівняйте сьогоднішній Олевськ. У нас бурштин добувають лише 2,5 роки, а які вражаючі зміни вже відбулися з колись тихим містечком: пограбування, ДТП, суїциди, алкоголізм, кроваві конфлікти. Це говорить про те, що люди відірвалися від реальності. Але з часом бурштинова ілюзія розвіється, а куди діватися далі? Роботу закинули, навчання кинули, інтелект нижчий середнього (кажу як є, нехай не ображаються). Правдиві речі не розуміють, мої слова вважають злочинними. Мене і побили через те, що я говорю правду. Я не шкодую про це, бо знаю за що отримав, приблизно. Але не розумію підходу до ситуації, просто біда в тому, що ті, хто мене відверто зневажає, завтра приходять до мене просять допомоги, бо їх «накривають» служби, б'ють бандити, у них виникають конфлікти з людьми.

Що стосується конкретно моєї справи, 30 червня було чергове засідання, заслуховувалися свідки. По справі проходить шестеро людей. Ті, що мене побили встигли ще потім разом з іншими пограбувати квартиру у Малині. Я вдячний усім, хто допоміг затримати злочинців. До речі, преса прийшла на допомогу першою і органи змушені були розпочати активний пошук молодих відморозків. Я говорив усе як є, комусь це не подобалося.  Злочинність не любить розголосу, як бісові сили світла.

- А що таке взагалі «бурштинова схема» у районі, що ти про неї знаєш?

- Чесно? Все про неї – ні, тільки у загальних рисах. Розпочалося все ще за часів Януковича. Тоді планувався великий прихід впливових структур у наш район. Пам'ятаєте, проводилося у нас два роки поспіль  автотрофі. Були люди, які змагалися або відпочивали, а були і такі, що впроваджували бізнесові ідеї, приїжджали у розвідку. Вони планували відкрити тут мисливські угіддя, такий собі аналог Сухолуччя як під Києвом для мажорів. Якби не революція на Майдані, це були б не проекти, а мали б ми велике бандитське кубло у Білокоровичах. У Корабель провели дорогу, планувалося огородити територію і організувати документи під мисливські угіддя, вже і огорожу почали завозили. А пізніше, як набридне «культурно» розважатися, можна було і у бурштин побалуватись. Це був комплексний підхід до проекту, підкріплений безмежним ресурсом.

Чому злочинність така організована? Вони не просто сюди заїжджали і крали, вони домовлялися, співпрацювали з населенням, кампанію проводили, через Геокадастр землю на підставних осіб оформляли, скуповували паї у сільського населення. Нещодавній конфлікт в Обище тому доказ. Хлопці приїхали і кажуть: «Это наша земля!». Якими правдами і неправдами взято документи на неї – невідомо. Люди повинні знати, що право власності на землю, не означає право власності на надра. Під приводом власності заїжджі хотіли взяти ділянку під контроль. Не врахували одного, наші земляки відчули смак грошей. В умі вже розписано що придбати для себе коханих, а тут хтось стає на перешкоді мрії. Механізм запустився, конфлікт закінчився масштабним скандалом. Кримінальний світ сьогодні зголоднілий, йому треба відірвати частку від тієї корови, яку мріялось доїти місцевим.


- Сашко, у тебе була недавно ще одна неприємність, горів будинок, який тобі подарувала бабуся. У новинах в Інтернеті мова йшла про підпал. Це дійсно так?

-Причина займання не відома й досі, але у мене є двоє людей, які твердять що в будинок підкинули щось займисте. На щастя там ніхто не проживав, я його успадкував після смерті бабусі. Пожежа була наприкінці тижня, а на його початку у мене був конфлікт з певними структурами. За два місяці до підпалу я виставив будинок на продаж як ділянку. Були навіть покупці. Вважайте, що просто так зі мною «привіталися» зацікавлені особи. Але найбільш боляче, що могли постраждати сусіди, адже через два метри від того будинку була сусідська баня, а через три – жилий будинок. Жахає те, що злочинці не брали до уваги життя і безпеку інших.

Подивіться скільки в Олевську за останній час було підпалів, горіли навіть автомобілі! Конфлікти закінчуються такими демаршами, коли під гарячу руку потрапляють сторонні. Для розуміння, а в даному випадку залякування, нетямущих вчать наочно, наприклад, розбивають битами таксі, як це було на початку квітня на базарній площі в Олевську. А люди мовчать. Сьогодні ти «попав» на 200 доларів, не віддаси, завтра у тебе згорить машина, післязавтра підпалять будинок. Єдина можливість тримати когось під контролем – тримати у страху.

- Це нагадує про комісара Катані і «Спрут». Мафія жива?

- На Сицилії є певний моральний рівень, мафіозі не воюють з простим населенням. А тут… відірвані від реальності люди.

- Центральні ЗМІ часто називають тебе борцем з бурштиновою мафією на Олевщині. Тоді як самі олевчани, до кінця не вірять у те, що ти не маєш меркантильного зиску від цього підпільного бізнесу? Деякі наводять приклади твоїх, на їхню думку, дорогих подорожей до різних країн, де не кожен за своє життя побуває. Особливо чомусь зациклюються на Єгипті і Турції.

- Хочу внести ясність, якщо є така потреба. Ще у 2013 році я став учасником проекту «Майстерня європейської політики», який фінансувався Євросоюзом, зокрема, Голландією. Проходив півторарічне стажування спочатку по всій Україні, брав участь у різних проектах, які стосувалися теми управління малими містами та системи управління в Європі. Дійшов до фіналу, мав можливість поїхати на фінальну частину за кордон.

Влітку 2014 року я вперше туди потрапив. Віза була відкрита за кошти Євросоюзу. Перебування мені б коштувало, якби я сплачував, не одну тисячу євро, але все оплачував Євросоюз. Ми поїхали в Угорщину, Словаччину, Польщу, Австрію. Це був небачений досвід, розширення зв'язків і за кордоном, і в Україні. Зі мною була еліта країни, а я наймолодшим учасником. Жили ми у дорогий готелях, пересувались на дорогому транспорті, відвідували посольства, були в парламенті Угорщини, харчувалися у тій же їдальні, що і депутати цієї країни. Був у Польщі, яка мене вразила своєю простотою і ціновою політикою системи управління. Раджу іншим брати участь у проектах, перемагати, мати змогу подорожувати.

- А Єгипет був?

- Був, але за мої власні кошти. Зі своєю дівчиною працювали офіційно на європейські організації, заробляли. Не змогли вчасно відпочити, через робочий проект. До речі, тур був недорогий. Раджу іншим людям: їдьте, відпочивайте, експериментуйте, життя – це не подорож з Олевська на Корабель. Цілий світ вас чекає, потрібно лише не боятися реалізовувати свої мрії. Сьогодні поїздка в Єгипет або Турцію не дорожча, ніж до анексії подорож до Криму і зараз в Одесу. А сервіс не порівняти. Маєш нормальні умови проживання і харчування, і вихід до моря, і переліт враховується.

Я їздив ще в Білорусь і Варшаву. Я небагата людина, але заробляю кошти, надаючи консультації з технологій передвиборчих кампаній. В Олевську я почуваю себе вільно, тому що практично не заробляю тут кошти. Робиться це по іншим регіонам країни, є замовлення на проведення соціологічних досліджень, розробити стратегію. Я працював на європейські організації координатором по моніторингу і отримував на той час 600-700 доларів. І це було непогано свого часу. Зараз у цьому плані затишшя.

Ще хочу поїхати в Італію. Стосовно подорожей скажу ще одну річ, багато хто думає так: раз поїхав значить має багато грошей. Це не завжди так. Небагато хто знає, що я не маю житла у 27-м років, що живу з батьками і їхній старенький будинок ремонтую за свої кошти.

- Т-а-к, а за що ж ти автівку купив? Люди твого віку і справді не всі можуть в Олевську заробити на власну машину.

- Автомобіль я купив минулого року, він вже був у використанні, його ціна 5-ть тисяч доларів. Кошти збирав разом з меншим братом Василем і коли «підвернувся» «Сенс», продав «Таврію», яку купив за доларів 800. Диво вітчизняного машинобудування купували лише з однією метою: спершу навчитися їздити. Я вкрай негативно ставлюсь до людей, які купують водійські права. Де гроші замінюють здоровий глузд, чекай неприємностей. Це доводить безліч дорожньо-транспортних пригод, які сталися останнім часом в Олевську з вини п'яних водіїв.

Анжела Александрова, редактор газети "Зорі над Убортю" від 8 липня 2016 року

Присоединяйтесь!