На місці Леніна в Олевській республіці з’явились портрети українських князів

  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_validate() should be compatible with views_handler::options_validate($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 607.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter::options_submit() should be compatible with views_handler::options_submit($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter.inc on line 607.
  • strict warning: Declaration of views_handler_filter_boolean_operator::value_validate() should be compatible with views_handler_filter::value_validate($form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/handlers/views_handler_filter_boolean_operator.inc on line 159.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_style_default::options() should be compatible with views_object::options() in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_style_default.inc on line 24.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_validate() should be compatible with views_plugin::options_validate(&$form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 134.
  • strict warning: Declaration of views_plugin_row::options_submit() should be compatible with views_plugin::options_submit(&$form, &$form_state) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/plugins/views_plugin_row.inc on line 134.
  • strict warning: Non-static method view::load() should not be called statically in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/views/views.module on line 906.
  • strict warning: Declaration of image_attach_views_handler_field_attached_images::pre_render() should be compatible with views_handler_field::pre_render($values) in /home/olevsk/olevsk.com.ua/www/sites/all/modules/image/contrib/image_attach/image_attach_views_handler_field_attached_images.inc on line 111.
Версія для друку
Армія УПА

Олевська республіка, контрольована військом отамана Тараса Бульби-Боровця, 1941-го проіснувала понад два місяці. Була заснована рівно 72 роки тому, 21 серпня.

«Леніни, Сталіни та всі інші "вожді трудящих" зникли з площ, установ та вулиць "Олевської республіки". На їх місці з'явилися портрети українських князів, гетьманів та інших видатних людей України», - згадував Тарас Бульба-Боровець у своїй книжці «Армія без держави». 21 серпня 1941 року вояки створеної ним Української повстанської армії «Поліська січ» звільнили від радянських військ містечко Олевськ на Житомирщині. Воно на більш як два місяці стало «столицею» контрольованої українськими повстанцями околиці, пише кандидат історичних наук Володимир Гінда.

Після нападу на Радянський Союз німці в основному просувалися шосейними шляхами. Поліську котловину вермахт під час свого стрімкого наступу майже не зачепив. У ній і постала «держава» повстанського отамана. Вона включала Олевський, а також частини суміжних із ним Овруцького, Лугинського і Ємільчинського районів Житомирської області та північно-східну частину Рівненської. Окрім того, загони «Поліської січі» поширювали свій вплив і на прикордонне білоруське Полісся.

Військо Бульби-Боровця, що в різні періоди нараховувало від трьох до 10 тис. вояків, у народі називали "бульбівцями", "бульбашами". Набирали добровольців із місцевого населення й проводили військовий вишкіл. Згодом назву УПА прибере для своїх військових формувань найрадикальніша тоді політична сила - бандерівське крило Організації українських націоналістів.

«Звідси розпочнеться визволення України від совітів і всіх ворогів», - промовив із піднятою над головою шаблею отаман на завершення церемонії прийняття присяги на міському стадіоні Олевська 15 вересня 1941-го.

Бульба-Боровець вишикував тоді свої загони. Освятили їхні прапори та зброю. Після молебну, стоячи на колінах і перехрестившись, усі хором повторювали текст присяги, який зачитував отаман.

В «Олевській республіці» центральним адміністративним органом стала районна управа – «уряд». Її головою Бульба-Боровець призначив свого соратника - полковника Бориса Симоновича. Управа мала відділи безпеки і правопорядку, господарський, земельний, здоров'я, народної освіти, торгівлі та промисловості, військових справ, фінансів і кооперації. Зорганізували міліцію. Відкрили друкарню. Окрім листівок, випускали газету "Гайдамака", до якої отаман сам писав фейлетони. Планували відкрити театр.

"Бульбівці" відновили роботу фарфорового заводу, меблевої фабрики, гончарного виробництва. "Ніде ніхто нікого не агітує до жодних "соцзмагань", - описує Боровець у спогадах налагодження господарського життя в "Олевській республіці". - Ніде ніхто нікого не судить за "прогул" та "саботаж". Зникла совєтська панщина. Всюди закипіла робота без підганячів та бригадирів".

До Олевська 5 листопада 1941-го приїхав ґебітскомісар із Рівного - "столиці" Рейхскомісаріату Україна. Поставив вимогу: "Поліська січ" повинна виконувати накази німецької влади. Вона вже зміцніла на окупованих територіях і тепер "державотворчий" експеримент і самостійність отамана Тараса Бульби-Боровця її дратувала. Надто - відмова розстрілювати єврейське населення. Отаман вирішує офіційно ліквідувати "Поліську січ", а з нею й "Олевську республіку".

"Олевський курінь був зібраний на площі для останнього звіту та зачитання ліквідаційного наказу, - згадував він день 15 листопада 1941 року. - З очей всього куреня бризнули сльози!"

Частина вояків "Поліської січі" мала розійтися по домівках і чекати наказу повернутися до боротьби. Частина ж із керівництвом перейшла на партизанське становище.

"Негайно розпочати першу фазу боротьби проти Гітлера", - видає наказ Бульба-Боровець 16 квітня 1942 року, остаточно переконавшись, що з німцями згоди дійти не вдасться. "Бульбівці" провели декілька вдалих військових операцій. Зокрема, у ніч на 19 серпня того року знищили всю німецьку військову техніку на станції Шепетівка. А 28 березня 1943-го захопили Людвипіль - нині смт Соснове Березнівського району на Рівненщині. Дві тисячі есесівців і шуцманів ніяк не могли оволодіти містом. Повстанці тоді спалили п'ять авто і знищили 58 німців.

На Волині й Поліссі тим часом все більшого впливу набувала ОУН Бандери. Її керівництво вимагало, щоб військо Тараса Бульби-Боровця підпорядкувалося їй. Але отаман стверджував, що він виступає від імені держави - уряду Української Народної Республіки у вигнанні, вони ж - від однієї політичної партії. Тому пропонував, щоб усі групування злилися й діяли під командуванням спільного штабу. ОУН свої військові відділи перейменувала в УПА.

Бульба, щоб відмежуватися від неї, змінив назву своїх формувань на Українську Народну Революційну Армію.

"Бандерівці" почали діяти силою. Улітку 1943-го один за одним роззброюють загони УНРА і добровольців приймають до себе. А вночі 18 серпня на хуторах біля села Хмелівка Костопільського району на Рівненщині шість бандерівських куренів оточили підрозділи Бульби-Боровця й самого отамана. Йому з невеликим загоном вдалося вирватися з кільця. Розчарований братовбивством, Боровець знову намагається порозумітися з німцями. Й опиняється у концтаборі Заксенгаузен.

Тарас Бульба-Боровець помер у Нью-Йорку в 1981 році. Похований із вiйськовими почестями на українському православному кладовищi-пантеонi у Бавнд-Бруку пiд Нью-Йорком. 

Присоединяйтесь!